Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові (ст.62 СК України)

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй ва­ртості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з по­дружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спі­льної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утри­манні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішен­ням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності по­дружжя.

У разі спільного користування майном, що належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, його стан рідко залишається незмінним. Причому стан майна може як погіршуватись, так і покращуватись (наприклад, за спільні кошти зроб­лено капітальний ремонт будинку або автомобілю). У такому випадку суд може визнати таке майно об’єктом права спільної сумісної власності. Так саме і дохід від цього майна за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності по­дружжя.

Але, при визначенні часток кожного з подружжя, виходячи з принципу справедливості, слід враховувати початкову вартість майна, та наскільки вона змінилася в результаті спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з по­дружжя.

Таким чином, при поділі такого майна може бути застосовано положення ч. 2 ст. 70 цього Кодексу, відповідно до якого при вирішенні спору про поділ майна суд мо­же відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне зна­чення.