Право особистої приватної власності дружини та чоловіка

У відповідності до статті 57 СК України,

Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка:

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1. майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3. майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4. житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону україни  Про приватизацію державного житлового фонду;
5. земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

За загальним правилом реєстрація шлюбу є підставою виникнення права спільної власності подружжя на майно. Одразу зазначимо, що положення шлюбного договору можуть встановлювати інший правовий режим майна, набутого за час шлюбу.

Зазначимо, що сам термін «особиста приватна власність» і досі викликає суперечки серед науковців та практиків. Проте це не змінює його суті. У Кодексі про шлюб на сім’ю України від 20 червня 1969 року йшлося про роздільне майно подружжя.

У той же час це не означає зміну правового режиму майна, набутого кожним з по­дружжя до реєстрації шлюбу. Чітке розмежування правового режиму майна, набутого до та після реєстрації шлюбу дає можливість не лише максимально уникнути суперечок у разі розірвання шлюбу та поділу майна, але і забезпечує певну майнову незалежність кожного з подружжя в шлюбі.

Режим особистої приватної власності розповсюджується не лише на майно, набуте кожним з подружжя до реєстрації шлюбу, а й на деяке майно, набуте під час шлюбу. Найчастіше умови набуття такого майна міцно пов’язані з особою набувача. Це, напри­клад, майно набуте на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Особистою приватною власністю є також майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Наприклад, особі було подарова­но гроші, за які потім куплено автомобіль.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є також речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за раху­нок спільних коштів подружжя. Слід зазначити, що Кодекс про шлюб на сім’ю України від 20 червня 1969 року по іншому вирішував питання стосовно правового режиму кош­товностей, зазначаючи, що роздільним майном кожного з подружжя є також речі індиві­дуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Тобто на такі доходи, як, наприклад, щомісячна або що­квартальна премія, таке положення не розповсюджується. У той же час суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню, оскільки саме такі дії другого з подружжя дозволили вивільнити час одер­жувачу премії чи винагороди для особистого розвитку, повноцінної праці, забезпечували певну стабільність сімейного життя, що сприяло більш повноцінної праці.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкоду­вання за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди, страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо стра­хові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Віднесення зазначеної групи надходжень до особистої приватної власно­сті обумовлена їх чітко визначеним цільовим призначенням: на поновлення речі, що на­лежить особі на праві особистої приватної власності, на відшкодування моральної шко­ди, на відновлення здоров’я тощо.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одно­му з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Правовий режим майна подружжя може бути змінений судом у наступних випадках:

• Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, на­буте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
• Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної влас­ності подружжя.

У відповідності до статті 58 СК України,

право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або до­хід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Як зазначається у ч. 1 статті 189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Відповідно до частини 2 зазначеної статті продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідає зазначеним загальним положенням про право власності на плоди і доходи і коментована стаття, зазначаючи, що якщо річ, що належить одному з подружжя, пло­доносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

У той же час, подружжя можуть змінити правовий режим плодів, приплоду або до­ходу (дивідендів), не змінюючи правовий режим майна, яке їх дає: майно залишається особистою приватною власністю одного з подружжя, а на плоди, приплід або дохід (ди­віденди) від такого майна встановлюється режим спільної сумісної власності.

У відповідності до статті 59 СК України,

здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності

1. Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та кори­стування ним з урахуванням інтересів сім’ї насамперед дітей.

2. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї які відповідно до закону мають право користу­вання ним.

Відповідно до ч. 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У той же час, проголошуючи серед загальних засад регулювання сі­мейних відносин справедливість, добросовісність та розумність, а також максимальне мо­жливе урахування інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї, Сімейний кодекс встано­влює обов’язок того з подружжя, хто є власником майна, враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним. Так, напри­клад, відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2004 року батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклу­вання, наданого відповідно до закону, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла.

Юридичні послуги адвокта Тищенко Р.П.

Звертайтесь за адресою:

м. Київ, вул. Потье Ежена, 10-а.

тел.067-240-90-46. Надійна юридична допомога та захист!