Словник юридичних термінів

ЮРИДИЧНІ ТЕРМІНИ - елемент юридичної техніки, словесні позначення державно-правових понять, за допомогою яких виражається і закріплюється зміст нормативно-правових приписів держави. Ю.т. можна класифікувати на три різновиди: а) загально значимі терміни (характеризуються тим, що вони вживаються у звичному розумінні і зрозумілі всім); б) спеціально-юридичні терміни, які володіють особливим правовим змістом

Нотаріус - юрист, спеціально уповноважений засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, і здійснювати інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної достовірності.

Позовна заява, позов (укр. - позов ) - документ, який пред'являється позивачем в суд у встановленій законом формі і містить вимогу про примусову захист порушеного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом - до них відносять витрати, пов'язані з інформуванням учасників судового процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати на виготовлення та видачу копій судових рішень.

Судова система України складається із судів загальної юрисдикції Конституційного Суду України. Систему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційних судів, Апеляційного суду України, вищих спеціалізованих судів; Верховний Суд України. Судова система України визначено Конституцією України.

Апеляційна скарга - скарга на судовий акт, що подається до вищестоящого суду, в якій обґрунтовується клопотання про виправлення або скасування рішення (вироку) нижчого суду, винесеного за справі.

Режим роздільного проживання подружжя - встановлюється для подружжя у разі неможливості або небажання дружини або чоловіка проживати разом. Зазначене юридична дія не призводить до припинення прав і обов’язків подружжя, однак майно, отримане в майбутньому жінкою та чоловіком, не вважається придбаним у шлюбі; а дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не буде вважатися таким, що походить від її чоловіка.

Виконавче провадження - завершальна стадія судового виробництва, являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, і також рішеннями.

Виконавчий лист - вид виконавчого документа. Видається на підставі рішень, вироків і інших судових актів, що підлягають виконанню. У виконавчому листі наводиться резолютивна частина рішення, вказується найменування суду і справа, за якою видано лист, дати винесення рішення та набрання законної сили, дата видачі самого листа.

Державна виконавча служба - входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб, відповідно до законів України.

Право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону і своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Спільне право власності - право виникла внаслідок володіння неподільним майном, яке перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.

Цивільна правоздатність - юридичний термін, який означає здатність людини мати цивільні права і зобов'язання. Цивільну правоздатність мають усі фізичні особи. Вона виникає в момент народження людини і припиняється у момент її смерті.

Цивільна дієздатність - юридичний термін, визначений у законодавстві України, означає здатність фізичної особи усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні зобов'язання, самостійно їх виконувати і нести відповідальність у разі їх невиконання.

Заповіт - особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідальна відмова - доручення заповідача (того хто складає заповіт) одному чи кільком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії в інтересах третьої особи, названого в заповіті. Предметом заповідального відмови може бути надання третій особі (отказополучателю) у власність або користування майнового права або речі, яка входить або не входить до складу спадщини. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим та нерухомим майном зберігає свою дію у випадку наступного зміни їх власника. Правовідносини, що стосуються заповідального відмови, регулюються нормами Цивільного кодексу України.